У цій публікації розглянемо процедури, якими має завершуватися виробничий процес виготовлення підіймальних машин, на які поширюється дія Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 62 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2023 р. № 880) (далі – Технічний регламент).
Для цього скористаємося роз’ясненнями, наведеними в Настанові із застосування Директиви щодо машин 2006/42/ЄС (далі – Настанова із застосування). Видання 2.2 – жовтень 2019 (Оновлення 2-го видання) (Guide to application of the Machinery Directive 2006/42/EC. Edition 2.2 – October 2019 (Update of 2nd Edition), оскільки зазначений Технічний регламент розроблено на основі Директиви 2006/42/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 17 травня 2006 р. щодо машин, тому зазначені роз’яснення можна безпосередньо застосовувати в Україні.
Також слід зауважити, що в Настанові із застосування використовується загальний термін “машина”, але ми будемо вважати, що мова йде про вантажопідіймальні крани.
Рік вироблення – рік завершення виробничого процесу
У пункті 1.7.3 додатка 1 Технічного регламенту зазначено, що “Усі машини повинні мати видиме, розбірливе та незмивне маркування, яке містить такі мінімальні дані:” і далі серед інших даних є таке:
“рік вироблення, тобто рік, у якому виробничий процес завершено.
Заборонено під час маркування знаком відповідності технічним регламентам зазначати більш ранню чи пізню дату на машині.”
Звернемося до §250 Настанови із застосування, з якого можна констатувати, що рік вироблення визначається як рік завершення виробничого процесу. Що стосується машин, які збираються в приміщеннях виробника, процес виробництва можна вважати завершеним найпізніше, коли машина залишає приміщення виробника для передачі користувачеві або імпортеру, розповсюджувачу.
Для машин, які остаточно збираються в приміщенні користувача (за місцем експлуатації), виробничий процес вважається завершеним, коли монтаж машини на місці завершено і машина готова до введення в експлуатацію. Тобто до виробничого процесу відносяться роботи з монтажу машини, а в нашому випадку роботи з монтажу вантажопідіймального крана, які має здійснювати виробник або інший суб’єкт господарювання, але за участі виробника чи під його наглядом, чи від його імені.
Що стосується машин, виготовлених користувачем для власного використання, виробничий процес можна вважати завершеним, коли машина готова до введення в експлуатацію, у тому числі, якщо це необхідно, монтаж машини за місцем експлуатації завершено.
Статичні і динамічні випробування
На виробників вантажопідіймальних кранів поширюється такі вимоги пункту 4.1.3 додатка 1 Технічного регламенту:
“ 4.1.3. Придатність
У разі введення в обіг або в експлуатацію підіймальних машин або підіймального приладдя виробник або його уповноважений представник повинен забезпечити шляхом вжиття відповідних заходів, щоб зазначені машини або приладдя, готові для використання, керовані вручну або від джерела живлення, могли виконувати свої визначені функції у безпечний спосіб.
Статичні і динамічні випробування, зазначені у пункті 4.1.2.3 цього додатка, повинні проводитися для всіх підіймальних машин, готових до введення в експлуатацію.
Якщо машина не може бути складена на підприємстві виробника або його уповноваженого представника, повинні бути вжиті відповідні заходи за місцем експлуатації. Тобто заходи можуть бути вжиті як за місцем виробництва, так і за місцем експлуатації.”.
Звернемося до §350 Настанови із застосування, з якого можна констатувати, що метою заходів, які вимагаються у першому абзаці пункту 4.1.3 додатка 1 Технічного регламенту, є не перевірка конструкції машини, а перевірка цілісності конструкції і монтажу машини, правильності функціонування засобів керування та захисних пристроїв.
Вимога означає, що виробник повинен після монтажу забезпечити проведення необхідних функціональних випробувань та перевірок перед тим, як користувач вперше введе машину в експлуатацію. Випробування не повинні проводити незалежні або сторонні органи випробувань. Вони можуть бути здійснені самим виробником або довірені будь-якій компетентній особі чи органу, що діє від його імені.
Заходи, необхідні для перевірки придатності машини до використання за призначенням, що проводяться виробником або від його імені після того, як машина була зібрана (змонтована) і до першого введення машини в експлуатацію, не слід плутати з випробуваннями, що відносяться до перевірок підіймальних машин під час експлуатації, наприклад, з первинним технічним оглядом, якому підлягає обладнання перед введенням в експлуатацію після монтажу чи складання відповідно до вимог Порядку проведення технічного огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 687 (далі – Постанова № 687).
Про це також йдеться у §140 Настанови із застосування, а саме, що первинні технічні огляди підіймальних машин, за які відповідає роботодавець (власник підіймальної машини), слід відрізняти від заходів щодо перевірки придатності машини до використання за призначенням, за які відповідає виробник підіймальної машини.
Первинний технічний огляд підіймальних машин згідно вимог Постанови № 687 проводиться експертними організаціями, які мають здійснювати цю діяльність як третя сторона. Виробники не можуть проводити первинний технічний огляд тому, що вони не відповідають цій вимозі.
Другий абзац пункту 4.1.3 додатка 1 Технічного регламенту визначає, що для всіх підіймальних машин “заходи”, що вимагаються в першому абзаці пункту 4.1.3 додатка 1 Технічного регламенту, мають включати статичні та динамічні випробування на перевантаження, зазначені у пункті 4.1.2.3 додатка 1 Технічного регламенту. Як правило, статичні та динамічні випробування – це частина випробувань, які слід проводити на кожній машині після її збирання (монтажу) та перед першим введенням в експлуатацію. Це особливо важливо, коли в процесі виробництва (монтажу) використовується ручне зварювання, оскільки динамічні та статичні випробування з необхідним перевантаженням сприяє зменшенню напружень у зварних з’єднаннях.
Умови проведення статичних та динамічних випробувань, як правило, визначаються у національних стандартах для категорії відповідних машин. Згідно вимог пункту 4.4.2, г) додатка 1 Технічного регламенту відповідні звіти про випробування з деталізацією статичних і динамічних випробувань, проведених виробником або його уповноваженим представником, або на їх замовлення повинні бути включені в інструкції, що супроводжують машину. Деякі національні стандарти пропонують типові формати таких звітів про випробування.
Це забезпечує користувача доказом того, що необхідні випробування були проведені виробником або від його імені. Ця вимога стосується не тільки вантажопідіймальних кранів, а всіх машин, споряджених для «підіймальних робіт» – з режимом підіймання, таких як екскаватори, трубоукладачі, канатний екскаватор, телескопічні навантажувачі тощо.
Оскільки заходи, необхідні для забезпечення придатності до цілей, що вимагаються першим та другим абзацами пункту 4.1.3 додатка 1 Технічного регламенту, мають проводитися після того, як машина була зібрана, третій абзац пункту 4.1.3 додатка 1 Технічного регламенту визначає, що для підіймальних машин, які не можуть бути зібрані в приміщенні виробника, але можуть бути зібрані (змонтовані) лише за місцем використання, наприклад, мостові та козлові крани, необхідні випробування та перевірки повинні проводитися за місцем використання. Для інших підіймальних машин, які можна зібрати в приміщеннях виробника, виробник може вибрати, чи проводитимуться необхідні випробування та перевірки в його приміщеннях або за місцем використання.
У будь-якому випадку виробничий процес виготовлення вантажопідіймальних кранів має закінчуватися проведенням випробувань (статичних і динамічних), які є заключним етапом процедур оцінки відповідності та на підставі позитивних результатів якого виробник або його уповноважений представник відповідно до вимог пункту 7 Технічного регламенту повинні:
«скласти декларацію про відповідність, вимоги до якої зазначені у частині А додатка 2 Технічного регламенту, яка повинна супроводжувати машину;
нанести знак відповідності технічним регламентам відповідно до пункту 24 Технічного регламенту.».