У сучасній практиці проектування та виготовлення підйомно-транспортного обладнання, зокрема автопідйомників і кранів-маніпуляторів, важливо чітко розуміти, як класифікувати таку техніку для визначення вимог безпеки та відповідності нормативним стандартам. Однією з основних проблем є правильне трактування того, чи є обладнання, яке монтується на транспортних засобах, машиною, готовою до виконання своїх функцій, або ж частково завершеною машиною, що потребує додаткових етапів підготовки. Це питання є ключовим для дотримання Технічного регламенту безпеки машин в Україні та європейських стандартів, зокрема Директиви 2006/42/ЄС.

У цій публікації розглянемо питання, яке може виникнути у кінцевих виробників, наприклад, автопідйомників і кранів маніпуляторів – до якого типу продукції відноситься обладнання підйомника чи крано-маніпуляторної установки, що кінцевими виробниками монтується (встановлюється) на шасі автомобіля чи іншого транспортного засобу, – до машин або до частково завершених машин? Це питання має сенс тому, що процедури оцінки відповідності машин і частково завершених машин, які здійснюються відповідно до вимог Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 62 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2023 р. № 880) (далі – Технічний регламент), мають деякі особливості.

Для цього скористаємося роз’ясненнями, наведеними в новій редакції Настанови із застосування Директиви щодо машин 2006/42/ЄС (далі – Настанова із застосування). Видання 2.3 – квітень 2024 (Оновлення 2-го видання) (Guide to application of the Machinery Directive 2006/42/EC. Edition 2.3 – April 2024 (Update of 2nd Edition), а оскільки зазначений вище Технічний регламент розроблено на основі Директиви 2006/42/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 17 травня 2006 р. щодо машин, про що йдеться в абзаці другому пункту 1 цього Технічного регламенту, тому зазначені роз’яснення можна безпосередньо застосовувати в Україні.

 

Обладнання підйомника (крано-маніпуляторної установки), якщо воно ще не змонтоване (не встановлене) на шасі автомобіля чи іншого транспортного засобу, самостійно не може виконувати конкретну функцію. З огляду на це, помилково можна віднести обладнання підйомника до частково завершеної машини.

Спочатку розглянемо визначення терміну “частково завершена машина”, наведене в підпункті 7 пункту 3 Технічного регламенту, і терміну “машина”, наведене в абзаці четвертому підпункту 1 пункту 3 Технічного регламенту:

“частково завершена машина — сукупність, яка є майже машиною, але самостійно не може виконувати конкретну функцію. Система приводу є частково завершеною машиною. Частково завершена машина призначена тільки для вбудовування або складання з іншою машиною або з іншою частково завершеною машиною чи обладнанням, разом утворюючи машину, на яку поширюється дія цього Технічного регламенту;”.

Зазначені у визначенні терміну ознаки – “є майже машиною”, “самостійно не може виконувати конкретну функцію”, “призначена тільки для складання з іншою машиною, разом утворюючи машину” нібито доводять, що обладнання підйомника (крано-маніпуляторної установки) є частково завершеною машиною, але разом з тим у абзаці четвертому підпункту 1 пункту 3 Технічного регламенту наведено таке:

“1) машина:

………

сукупність взаємозв’язаних частин або компонентів, зазначена в абзацах другому та третьому цього підпункту, яка готова до встановлення і спроможна до виконання визначених функцій у тому вигляді, в якому є, тільки за умови монтування на транспортному засобі або в будівлі чи споруді;

………”.

Тут ми побачимо схожу сукупність ознак: “яка готова до встановлення і спроможна до виконання визначених функцій у тому вигляді, в якому є, тільки за умови монтування на транспортному засобі або в будівлі чи споруді”. І це однозначно та в першу чергу відносить обладнання підйомника (крано-маніпуляторної установки) до “машин”, а не до “частково завершених машин”.

Також про це наголошується в § 46 “Частково завершена машина” Настанови із застосування: “Частково завершену машину слід відрізняти від машин, готових до встановлення на транспортному засобі або в будівлі чи споруді – див. § 37”.

Звернемося до § 37 “Машини, що встановлюються на конкретній опорі” Настанови із застосування, з якого можна констатувати, що транспортні засоби загалом виключаються із сфери дії Технічного регламенту, але машини, встановлені на транспортних засобах, підпадають під дію Технічного регламенту.

Приклади машин, установлених на транспортних засобах (автомобільних шасі та причепах тощо), включають, наприклад, крани-маніпулятори, тильні підйомники, кузови самоскидів, компресори, встановлені на транспортному засобі чи причепі, системи ущільнення, встановлені на транспортних засобах, автобетонозмішувачі, встановлені на транспортних засобах, скіповий навантажувач або пристрій для навантаження та перекидання знімного самоскидного кузова, лебідки з приводом, телескопічні підіймальні стріли та мобільні підіймальні робочі платформи, встановлені на транспортних засобах (які, у цій публікації ми називаємо обладнанням підйомника).

Якщо такі машини встановлюються на дорожніх транспортних засобах, дорожніх причепах або тракторах, що виключаються із сфери дії Технічного регламенту, вимоги Технічного регламенту не застосовуються до самого дорожнього транспортного засобу, дорожнього причепа чи самого трактора. Однак вимоги Технічного регламенту стосуються як навісного обладнання, так і всіх аспектів (особливостей) інтерфейсу між машиною та шасі, на якому вона встановлена, що може вплинути на безпечний рух та експлуатацію машини. Отже, машини, встановлені на транспортних засобах, відрізняються від самохідних мобільних машин, таких як, наприклад, самохідна будівельна техніка або самохідна сільськогосподарська техніка, на які поширюється Технічний регламент в цілому.

Визначення терміну “машина”, наведене в абзаці четвертому підпункту 1 пункту 3 Технічного регламенту, означає, що виробник машин, призначених для встановлення на транспортному засобі або встановлення в будівлі чи споруді, відповідає за відповідність машини відповідним суттєвим вимогам щодо безпеки та охорони здоров’я Технічного регламенту.

На мій погляд зазначена відповідальність також поширюється в тому числі і на кінцеву машину, навіть якщо виробник обладнання підйомника (крано-маніпуляторної установки) не здійснював безпосередньо їх монтаж на відповідне шасі чи транспортний засіб. Це підтверджує вимога наведена в пункті 1.7.4.2. “Зміст інструкції” додатка 1 Технічного регламенту, а саме в підпункті ж) зазначено: “правила складання, встановлення та приєднання, в тому числі креслення, схеми та засоби приєднання і опис шасі або установки, на яких машина повинна монтуватися;”. Тобто в своїх інструкціях виробник обладнання підйомника (крано-маніпуляторної установки) повинен навести креслення, схеми та засоби приєднання і опис шасі чи транспортний засіб або установки, на яких обладнання підйомника (крано-маніпуляторної установки) має монтуватися, тим самим виробник гарантує, що в разі монтування іншими суб’єктами господарювання обладнання підйомника (крано-маніпуляторної установки) на рекомендованих виробником шасі чи транспортних засобах або установках відповідно до вимог Інструкції з монтажу, кінцева машина буде відповідати відповідним суттєвим вимогам щодо безпеки та охорони здоров’я Технічного регламенту.

Про це також йдеться в § 264 “Складання, монтаж та підключення” Настанови із застосування де зазначено, що Інструкції з монтажу необхідні для машин, які слід встановлювати на та/або закріплювати на певних опорах, конструкціях або будівлях, на фундаментах або на землі, щоб забезпечити його безпечне використання та стійкість. Інструкції повинні вказувати необхідні розміри та характеристики несучих опор та засоби, що використовуються для кріплення машини до її опор. Для машин, призначених для встановлення на транспортних засобах, інструкція повинна вказувати транспортні засоби або причепи, на яких машина може бути безпечно встановлена, або з посиланням на їх технічні характеристики, або, де це необхідно, через посилання на конкретні моделі транспортних засобів.

Виробник повинен нанести на машину знак відповідності технічним регламентам відповідно до вимог пункту 24 Технічного регламенту та скласти і підписати декларацію про відповідність, вимоги до якої зазначені в частині А додатка 2 Технічного регламенту, яка повинна супроводжувати машину.

Виробник таких машин повинен враховувати під час своєї оцінки ризиків усі ризики, пов’язані з машиною, включно ризики, що стосуються встановлення машини на шасі транспортного засобу або причепа чи на несучій конструкції будівлі чи споруди.

Якщо обладнання підйомника (крано-маніпуляторної установки), призначене для встановлення на транспортному засобі, не постачається готовим до монтажу, наприклад, якщо відсутні такі важливі елементи, як опорна рама або виносні опори, обладнання підйомника (крано-маніпуляторної установки) слід вважати частково завершеною машиною. У цьому випадку суб’єкт господарювання, який збирає частково завершену машину та інші елементи на транспортному засобі, вважається виробником кінцевої машини.

Суб’єкт господарювання, який установлює таку машину на транспортному засобі або в будівлі чи споруді, несе відповідальність за виконання Інструкцій з монтажу виробників машин.

 

Таким чином, обладнання підйомника та крано-маніпуляторні установки слід чітко класифікувати як машини, що забезпечує належне дотримання нормативних вимог щодо безпеки.